Мета, завдання та засоби ритмічної гімнастики

Методичні особливості проведення занять ритмічної гімнастики

Мета ритмічної гімнастики в дошкільному закладі – компенсувати дефіцит рухової активності. Саме тому, окрім спеціальних занять (1-2 рази на тиждень), вправи з ритмічної гімнастики можуть бути використанні в режимі дня дошкільнятами багаторазово і бути серед різних форм роботи з фізичного виховання. Зокрема, 1-2 рази на тиждень їх можна провести під час ранкової гімнастики. До комплексу ритмічної ранкової гімнастики слід відібрати не дуже інтенсивні вправи, зменшити їхнє дозування. Аналогічно складається і комплекс гігієнічної гімнастики після денного сну, коли корисно виконувати спеціальні вправи для стіп, постави (потягування, розтягування тощо). Зокрема з вихідних положень сидячи, лежачи, стоячи навкарачки. У фізкультхвилинках ( 1-2 хвилини) та між час фізпауз між заняттями (на 5-10 хвилин) також можна застосовувати короткий комплекс вправ з ритмічної гімнастики під фонограму, наприклад, під улюблену мелодію дитячої пісеньки. Після цього бажано запропонувати дітям хоча одну хвилинку для заспокоєння, а потім продовжити навчальну діяльність.

На звичайних заняттях з фізичної культури 1-2 рази на два тижні у підготовчій частині (як своєрідну ізюминку) також можна запропонувати дітям комплекс вправ з ритмічної гімнастики. До програми фізкультурного дозвілля дошкільнят (фізкультурного свята або розваг) також можна включити комплекс вправ ритмічної гімнастики, зокрема, як показовий номер.

Беручись за впровадження ритмічної гімнастики у практику роботи свого дошкільного закладу, педагоги мають пам’ятати, що хоча мета і завдання основної і ритмічної гімнастики подібні, власне ритмічна гімнастика має ряд особливостей, як-от: своєрідність музичного супроводу; танцювальна спрямованість і модернізація стилю виконання звичайних гімнастичних вправ; багаторазове повторення вправ, висока динаміка; потоковий метод проведення заняття ( одна вправа змінює другу майже без перерви) ; показ вправ вихователем, що зводить до мінімуму словесне пояснення і підвищує ефективність занять тощо.

Для занять можна використати будь-яке добре провітрюване приміщення. На кожну дитину має припадати не менше 4м² площі; для виконання вправ на підлозі кожному необхідний індивідуальний чистий килимок 80х60 або 100х60 см ( адже виконуючи вправи для хребта – наприклад, перекати – на голій підлозі, діти можуть травмуватися). Приміщення бажано обладнати дзеркалами.

Одяг для занять має бути охайним, легким, щоб він не сковував рухи і полегшував тепловіддачу. Це може бути бавовняний тренувальний костюм. Але краще для хлопчиків – майка і шорти, для дівчаток – спортивний купальник. На ноги – м’які спортивні капці, кеди чи кросівки. Можна робити вправи і босоніж. На ноги припадає особливо велике навантаження, тому, щоб убезпечити їх від вправ, добре одягти теплі шкарпетки, плетенні вовняні гетри, а також наколінники. На чоло варто одягнути тонку плетену пов’язку, що захистить обличчя від поту. Довге волосся збирають у пучок або заплітають у косу.

Одяг і весь зовнішній вигляд вихователя має бути зразковим для дітей. Краще всього спортивний купальник, лосини чи колготки, гетри, спортивні капці.

Методи навчання:

В курсі музично-ртимічного виховання використовуються традиційні методи навчання: використання слова, метод наочного сприйняття і практичні.

Метод використання слова – універсальний метод навчання. З його допомогою вирішуються різноманітні задачі: розкривається зміст музичних творів, пояснюються елементарні основи музичної грамоти, описується техніка рухів у зв'язку з музикою тощо.

Методи наочного сприйняття сприяють більш швидкому, глибокому і міцному засвоєнню знань дітьми, підвищенню інтересу до виконання вправ. До них можна віднести: показ вправ, демонстрацію малюнків, прослуховування ритму і темпу рухів, музики, яка дозволяє закріпити відчуття ритму і запам'ятати рухи у зв‘язку із звучанням музичних уривків. Все це розвиває музичну пам‘ять, формує рухові навички, закріплює привичку рухатися ритмічно.

Практичні методи – в їх основі лежить активна діяльність самих дітей. Це метод цілісного засвоєння вправ, метод навчання за допомогою розчленування їх, а також ігровий метод.

Метод цілісного засвоєння врав широко використовується з дітьми, так як пояснюється відносною доступністю вправ. Проте треба враховувати, що використання даного методу можливе тільки тоді, коли у дітей вже сформовані певні рухові навички.

Метод розчленування можу бути широко використаний для засвоєння найрізноманітніших вправ, в тому числі і складних рухів.

Ігровий метод застосовується при проведенні музично-ритмічних ігор. В основі даного методу лежить елементарне суперництво між собоюі підвищення відповідальності кожного за досягнення певного результату.

Названі методи навчання на практиці можуть бути доповненні різноманітними прийомами педагогічного впливу на дітей.

Дидактичні принципи:

Процес навчання вправам в основному побудований на реалізації дидактичних принципів: свідомості і активності, наочності, доступності, систематичності.

П р и н ц и п  с в і д о м о с т і  і  а к т и в н о с т і   передбачає свідоме відношення до занять, виховання у дошкільників зацікавленості в опануванні рухами, що взаємопов’язані з музикою і осмисленим відношенням до них. Вихователь повинен прагнути: точно і доступно формулювати музично-рухову задачу, враховуючи особливості кожної дитини; виховувати у дошкільнят вміння оцінювати себе самих, своїх дій; стимулювати постійний інтерес до занять, привертати увагу дітей до виконання вправ їхніми однолітками і аналізувати їх.

П р и н ц и п  н а о ч н о с т і  допомагає створити уявлення про ритм, темп, амплітуду рухів. Прослуховування музики створює у дітей уявлення про її зміст і про засоби музичної виразності. Наочне сприйняття сприяє більш глибокому і міцному засвоєнню музично-ритмічних вправ, збільшує інтерес до них.

П р и н ц и п  д о с т у п н о с т і потребує постановки перед дітьми задач, що відповідають їхнім силам, поступового підвищення труднощів засвоєння матеріалу і додержання в навчанні елементарних дидактичних правил: від відомого до невідомого, від легкого до тяжкого, від простого до складного.

П р и н ц и п  с и с т е м а т и ч н о с т і  передбачає безперервність процесу формування музично-рухових навичок, чергування роботи з відпочинком для підтримання працездатності і активності дітей, визначену послідовність вирішення музично-ритмічних завдань.

Фізичне навантаження:

Як відомо, величина навантаження визначається багатьма факторами, зокрема кількістю і складністю вправ в комплексі, дозуванням, темпом і амплітудою їх виконання, тривалістю і інтенсивністю занять, використанням предметів. Все це в повній мірі відноситься і до занять ритмічною гімнастикою.

Варіювання величини навантаження за допомогою перекислених вище факторів виправдане лише при умові, якщо воно буде відповідати задачам заняття. Якщо, наприклад, проводиться фізкультурна хвилинка, то збільшувати дозування вправ не доцільно. Якщо ж на уроці фізичної культури з елементами ритмічної гімнастики ставиться задача розвивати рухові якості, то робити це можна – змінюючи в одному випадку кількість повторів вправ для розвитку витривалості і гнучкості, в іншому – темп виконання вправ для розвитку швидкості, в третьому – тривалість і інтенсивність комплексу вправ для розвитку швидкісно-силової витривалості. А разом з цим можна використовувати предмети для розвитку сили, силової витривалості і координації рухів.

Починати заняття з ритмічної гімнастики завжди потрібно з невеликого фізичного навантаження, виконуючи вправи в середньому темпі, з помірною амплітудою ( важливо не тільки не перевантажити дітей, але й залишити шлях для можливого наступного посилення дії на організм за рахунок перерахованих факторів).

Мінімальне дозування може застосовуватися в комплексах фізхвилинки, гімнастики до навчальних занять та з дітьми молодшого віку або з недостатньо підготовленими дітьми; максимальне – на занятті з фізичного виховання з елементами ритмічної гімнастики, та з дітьми старшого дошкільного віку, які мають певну фізичну підготовку.

Складаючи комплекси вправ і вибираючи дозування, завжди слід пам’ятати, що одним з могутніх факторів збільшення або зменшення навантаження є темп (швидкість) виконання рухів. Одну й ту ж саму вправу, в залежності від того в якому темпі вона виконується, має абсолютно різну дію на організм. В ритмічній гімнастиці темп виконання вправ визначається темпом музичного супроводу.

Необхідно, крім того, мати на увазі, що серія вправ, що включає циклічні рухи (біг, стрибки, підскоки, елементи танцю) є найбільшим навантаженням на дитячий організм. Тривалість таких серій може бути різноманітною: від декількох секунд до хвилини, а а їх кількість – не більше чотирьох. Тривалість і кількість серій циклічних вправ залежить від форми проведення заняття і фізичної підготовки дітей.

Правильність дозування навантаження визначається реакцією на неї організмом. Адекватним показником реакції на навантаження можна вважати частоту серцевих скорочень (ЧСС). Особливо важливо враховувати її під час тривалих занять ритмічною гімнастикою. (3, 89-93)